Приблизно сотня учасників акції "Не мовчи! Полон вбиває!" зібралася 19 травня 2024 року в середмісті Івано-Франківська.

Рідні та близькі військових, які перебувають у російському полоні, прийшли до ратуші, аби нагадати владі та суспільству про українських бранців, повідомила кореспондентка Суспільного з місця події.

Олена Гангала — родом із Луганщини. На акцію "Не мовчи! Полон вбиває!" в Івано-Франківську прийшла вперше, щоб розповісти про свого сина, який перебуває у російській неволі. Востаннє жінка бачила його 2 лютого 2022 року, а чула — 2 березня того ж року.

"Був в Оленівці, був у Таганрозі. Тоді ми дуже довго не знали, де він. 22 вересня 2023 року на сайтах рашисти опублікували відео, де мого сина засудили на довічний термін. Зараз він дуже далеко. Інформації нам та сторона зовсім не дає. Ми тільки знаємо, що син — у полоні. Ми боремося", — розповідає Олена Гангала.

"Не мовчи! Полон вбиває!" — акція на підтримку полонених в Івано-Франківську, 19 травня 2024 року.

Суспільне Івано-Франківськ/Інна Сендецька-Монюк

Учасниця акції Валерія Зеленська зі зв'язаними руками стояла на колінах посеред площі. Дівчина пояснює: у такий спосіб намагалася донести біль українських бранців та відчай їхніх рідних. Валерія — родом із Донеччини. Усю юність, каже, провела у Маріуполі, де й зустріла повномасштабне вторгнення росіян.

"У нас вдома стався обвал. Ми його пережили, там загинули четверо людей. З них — маленька дитина трьох рочків. Я дуже здружилася з хлопцями. Вони для мене стали як друга родина. І вирішили, що я піду з ними в укриття в "Азовсталь", бо так було безпечніше. Невідомо, що було б зі мною, якби я залишилася в тому будинку. 6 травня 2022 року ми вийшли з "Азовсталі". Хлопці зробили все, щоб я зараз була тут, стояла на цій землі й виборювала їхню свободу", — говорить Валерія Зеленська.

На такі щонедільні мирні акції приходить кілька десятків родичів, близьких та небайдужих людей, каже організаторка заходу, мати військовополоненого Ірина Іванова. З її слів, люди довкола часто байдуже реагують на їхні промови та плакати.

"Особисто я дуже мало зустрічаю нових людей. Це найбільше, мабуть, гнітить і болить. Бо ти думаєш: ну куди ти кричиш? Напевно, в пустоту, бо тебе ніхто не чує. Але боротися ми будемо. Ми мусимо, бо іншого шляху визволити їх з полону немає. Розуміємо, що є обставини, є час і є можливості в людей, і продовжується війна. Але немає з урядом співпраці. І це болить", — говорить Ірина Іванова.

Кореспонденти Суспільного спробували поспілкуватися із перехожими та працівниками кав'ярні, що біля ратуші. Втім люди відмовилися від будь-яких коментарів.

Речник поліції в Івано-Франківській області Андрій Яцків повідомив Суспільному, що в акції взяла участь приблизно сотня людей. Під час заходу порушень не зафіксували.