Христина та Ростислав Закревські із села Шепіт, що на Івано-Франківщині, виготовляють крафтовий сир.

Сім'я створила бренд і зараз робить понад 25 видів сиру. Історія сироварні Закревських почалася у розпал пандемії COVID-19, свою роботу подружжя продовжує і в час війни. Христина і Ростислав працюють не лише на себе, а й дають можливість заробити односельцям. Про сироваріння та особливості своєї роботи родина розповіла Суспільному.

Сироварня Христини та Ростислава Закревських розташована серед гір. Сім'я почала справу у 2020 році. Чоловік із дружиною пройшли курси та згодом створили власний бренд. Виготовляють качотту, сулугуні, манчего, каністрато, бринзу, моцарелу та інші види сирів.

"Ми раніше почали займатися сиром. Але купували його в тих, хто варив. Їздили на фестивалі, ярмарки й продавали. Мені завжди було цікаво: невже ми гірші й не зможемо зварити сир? Але тоді була інша робота, не було якось часу на це. Купити-продати легше. Бо зараз сир займає весь час. Взагалі кожна справа, кожен бізнес потребує багато зусиль і багато вкладень, як фінансових, так і емоційних. Головне — хотіти щось робити. Я завжди всім кажу, що навіть у Шепоті, хоч дуже високо і віддалено, але можна класно вести бізнес", — ділиться подружжя.

Обладнання для сироваріння чоловік із дружиною закупили за власні гроші. Дещо з устаткування вдалося придбати за гранти. Усі сири Христина та Ростислав готують власноруч. Спершу вони пастеризують молоко, далі додають до нього закваску та фермент. Коли суміш потрібної консистенції, її перемішують та подрібнюють. Не на заваді сироварам і відсутність світла.

"Беремо такий прилад — ліру — і починаємо різати на маленькі шматочки. В цій ситуації вимішуємо власноруч, тому що немає світла. Зазвичай, коли є електроенергія, це робить мішалка. Коли ми вимішуємо, то ще ножем дорізаємо шматки, якщо вони залишилися", — розповідає Ростислав Закревський.

Після цього Христина та її чоловік уже формують сири. Далі їх залишають у розсолі, щоб додати смаку виробу. Дозрівають сири в окремому приміщенні. Господиня показує у холодильнику кілька видів продукції.

"Наймолодший зараз — грюєр. Йому — десь місяць, відколи ми його зробили. А найстарший — раклет і драй Джек. Він повністю покрився пліснявою, такою шубкою. Але під низом він коричневий теж, бо натирається сумішшю з какао, кави, оливкової олії, чорного перцю", — пояснює Христина Закревська.

"Відколи почалася повномасштабна війна, ми почали класно вести свою робочу сторінку і запускати рекламу. І звідти в нас з’явилися всі клієнти. Ми продавали сир на місцевому ринку навіть, вивозили. Але якраз цей приріст пішов через те, що зі сходу країни приїхали переселенці до нас, в Яремче. Вони купували наш сир, а зараз є нашими клієнтами й вже замовляють", — розповідає підприємиця.

Молоко для виробництва Закревські закуповують в односельців. Через те, що село розташоване у горах, більшості місцевих було нікуди його дівати. Зараз люди мають можливість заробити. Подружжя купує молоко у 60 господарствах, однак має намір подвоїти обсяги.

"Це — високогірне село, і тут є великим плюсом те, що корівки харчуються винятково скошеним сіном в цій місцевості, а влітку пасуться в горах. Нічим їх не догодовують. В нас тут — різнотрав’я, багато лікарських рослин, тому всі вітаміни потрапляють у молоко, а потім — у сир, який ми виготовляємо", — пояснює Христина.

Родина Закревських планує розбудувати сироварню, щоб запрошувати на екскурсії туристів. Для цього подружжя вже купило ділянку землі.