У неділю, у Лісному Хлібичині, ветерани футболу Лісного Хлібичина, Івано-Франківська, Сімферополя, ОтиніЇ, Печеніжина та інших населених пунктів області , провели футбольний турнір «Кубок незламності» у підтримку колишнього футболіста, захисника України – Андрія Демківа, який отримав поранення під Пісками, минулого року.

Колишній футболіст, який свого часу також виступав за івано-франківський «Тепловик» - Андрій Демків, з перших днів вторгнення кацапської орди, пішов захищати Україну, повернувшись із закордону.

Спочатку він був направлений в інженерні військах, але у наступному, за власним бажанням перевівся в одну із бойових частин, яка брала участь у боях на сході нашої країни, в районі Донецька - селища Піски.

Майже рік тому, в одному із боїв у Пісках, під час обстрілу позицій ЗСУ, Андрій із своїми побратими попали під артобстріл.

Андрій був поранений. Дехто із побратимів в той день загинули…

Низку операцій та тривале лікування у шпиталях, а також за кордоном, прийшлось пройти Андрієві.

Але головне, медикам вдалось зберегти життя захисникові України – Андрію Демківу. На жаль, одну із ніг колишньому футболістові, під час однієї із операцій прийшлось ампутувати .

З метою підтримки Андрія та інших захисників України, а також вшанування багатьох односельчан села Лісний Хлібичин, яких з цього мальовничого села 5-ть загинули за час цієї війни (наразі 67-м чоловік перебувають у лавах ЗСУ), був організований міні футбольний турнір, в якому зіграли колишні футболісти, а наразі ветерани футболу.

На турнірі головним була як моральна, так і матеріальна підтримка Аднрія Демківа, який продовжує лікування, а не перемога якоїсь із команд-учасників.
При цьому варто відзначити, що дивує позиція у цьому питанні деяких так званих футбольних організацій та команд Івано-Франківщини, які лише на словах підтримують захисників України, а у реальному житті так і нічого суттєвого не роблять, продовжуючи свою барижницьку діяльність у футболі, навіть не дивлячись на кровопролитну війну в Україні.

Насамперед, це стосується так званої громадської спілки Івано-Франківська обласна асоціація футболу, яка так і нічого, за тривалий час, не спромоглась зробити, а саме наважитись на будь-яку допомогу колишньому футболістові низки футбольних команд області.

Що їм заважало? Лише власна турбота деяких посадових осіб тієї організації, як сховатись від служби у ЗСУ України та переховувати своїх близьких родичів, в тому числі за кордоном, яких вивозили під час війни з країн, у протиправний (злочинний) спосіб.

До цього сумного перелік, сміливо можна зазначити також так звані команди ГО МФК «Прикарпаття» та «Прикарпаття»-Тепловик» (за останню команду свого часу грав Андрій Демків), які навіть не переймаються долею свого колеги, який зазнав поранень під час війни, в той саме час, коли ці ж команди продовжують грати у нікому непотрібний за їх участі футбол, витрачаючи десятки мільйони гривень коштів платників податків міста у рік, на своє нікчемне існування.

Що заважає таким футбольним пройдисвітам- функціонерам, як Гурик, брати Марцінківи - Руслан та Яйцеслав, Рушнівському, Гогілю, Пташнику та Поповичу, хоч би провідати, не кажучи вже про надання реальної допомоги захисникові України, який цінною свого здоров'я забезпечив їхнє нікчемне та бездарне існування у футболі, під час війни?

Прикро, що з Івано-Франківська, у футбольній команді якого свого часу грав Андрій Демків, до надання реальної допомоги пораненому футболістові-воїну, долучились тільки представники міської організації Червоного хреста.

Володимир Омом