Йожеф Беца – перший український футболіст,який став олімпійським чемпіоном з футболу. ФОТО

Деталі

Створено: Середа, 08 грудня 2021, 15:13

65 років тому, 8 грудня 1956р, у складі команди, із одним українцем, що мав угорські коріння, одним вірменином та євреєм у складі, олімпійська збірна СРСР виборола звання чемпіона Олімпіади, у Мельбурні.

Одним із футболістів , що виборов золото австралійського Мельбурна - 1956 р., був колишній гравець футбольних команди ГБО (Станіслав) та «Спартак» (Станіслав) - Йожеф Беца.

Як відомо, Йожеф Беца виступав за футбольні команди Станіслава, майже чотири роки, у період із 1950 по 1953 роки. В останньому сезоні навіть виконував обов’язки граючого тренера команди «Спартак» з якою здобував перше визнання команди «Спартак» на всесоюзній арені.

Цікавим є факт, що коли він виконував обов’язки граючого тренера, у нього був перекладач, оскільки Йожеф Беца на той момент розмовляв…. тільки угорською та німецькими мовами. Українську мову розумі, але на розмовляв нею.

В 1953 році, у складі «Спартака», він став переможцем Всесоюзної ради спортивного товариства «Спартак», фінальний етап якого проходив у Станіславі, на стадіонах – «Спартак» , «Локомотив» та «Динамо». У фінальному турнірі приймали участь 12 найкращих команд Всесоюзного спортивного товариства «Спартак».

«Спартак» Станіслав – чемпіон Центральної ради Всесоюзного спортивного товариства «Спартак». Команда на станіславському стадіоні «Спартак», із Кубком переможця. Капітан та граючий тренер Йожеф Беца - крайній зліва.

Це був перший успіх футбольної команди Станіславова на теренах СРСР, що започаткував створення футбольної команди у місті, яка у наступному, стане чемпіоном Української РСР та здобуде статус команди майстрів, будучи незмінним учасником чемпіонатів СРСР з 1956 по 1991 роки.

Після цієї звитяги, вольовим ріщенням командуванням Прикарпатського військового округу, він був переведений до армійської команди Львова, оскільки проходив на той час службу у лавах Збройних силах СРСР, а звідти до Москви, у команду – ЦБРА.

Граючи за головну армійську команду Союзу, він потрапив до обійми кандидатів до олімпійської збірної СРСР, яка готувалась до участі в олімпійських іграх у Мельбурні.

Згодом він потрапив до заявки олімпійської збірної СРСР, яка вдруге у своїй історії брала участь у літній Олімпіаді, яку тренував Гавріїл Качалін.
За рік до цього дебютувавши у складі збірної СРСР. Дебют припав на товариський матч із збірною Франції, який відбувся 23 жовтня в 1955 році, у Москві. Гра завершилась у нічию - 2:2. Йожеф Беца провів весь матч.

На Олімпійських іграх, у Мельбурн, Йожеф Беца провів один матч, що припав на ¼ фіналу проти олімпійської збірної Індонезії. Нанісши 68 ударів по воротам суперника та подавши 27 кутових у матчі, олімпійська збірна СРСР зіграла у нічию - 0:0. У повторному матчі (переграванні), який відбувся через два дні, індонезійці не спромоглись на повторення свого успіху, програвши -0:4.

У наступному олімпійська збірна СРСР , на стадії ½ фіналу перемогла Болгарію -2:1, а у фіналі збірну Югославії - 1:0. У цих матчах Йожеф Беца участі не брав.

Усі гравці олімпійської збірної СРСР, що брали безпосередню участь у матчах у Мельбурні, стали олімпійським чемпіонами - переможцями XVI Олімпійських ігор 1956 року.

При цьому варто зазначити, що із олімпійським медалями сталась халепа, оскільки спочатку, перші медалі отримали лише одинадцять футболістів, які грали у фіналі, які були вручені їм безпосередньо після фінального матчу на Олімпійському стадіоні, за присутності 86716 глядачів, а інших пізніше…. у Москві, коли вже не стало СРСР.

Серед них був і Йожеф Беца, який на той час проживав у своєму рідному Мукачево.