Майстер з Косова, що на Івано-Франківщині, Йосип Приймак понад 40 років займається бондарством.

Чоловік каже: саме в горах бондарі зберегли первинну технологію цього ремесла, однак воно поступово занепадає. Про виготовлення дерев’яних ємностей за давньою традицією та збереження цієї справи на Гуцульщині Йосип Приймак розповів Суспільному.

Йосип Приймак виготовляє дерев’яні ємності такими ж інструментами, з якими працювали його предки декілька століть тому.

Чоловік каже: ножі замовляв у коваля, а вісний стілець виготовив самостійно.

"Перевага бондарства у тому, що воно не потребує ні електроструму, ні газу — нічого. Це можна робити навіть у лісі”, — каже Йосип Приймак.

Майстер розповідає, цим ремеслом займаються у різних регіонах України, однак гуцульська бондарка цінна тим, що зберегла свою первісну технологію.

"Дерево колють тільки в напрямку до серцевини. Це все робиться без шкоди для лісу. Для того, щоб на доги була добра деревина, її рубають у гущавині лісу, щоб не було сучків. Рубають там, де густо ростуть смереки, де треба прорідити ліс", — розповідає чоловік.

Орнаменти на посудинах майстер випалює писаком, який попередньо розігріває у печі. Йосип Приймак каже: за малюнком можна визначити походження виробу, адже кожному населеному пункту Гуцульщини притаманні різні візерунки.

"Є кривулька, трісунка, півружа. Також існує така подвійна кривулька, безкінечник. Багато назв елементів є такими, що притаманні для нашого краю. Є бесаги — це просто два ромби, з’єднані гострими кінцями. Кожна щось означає", — каже майстер.

Йосип Приймак займається бондарством понад 40 років. Чоловік розповідає, вирішив навчитися цього ремесла, адже бачив, що воно поступово занепадає.

Відтак майстер передавав знання іншим у Косівському інституті прикладного та декоративного мистецтва, а також створив музей бондарства.

"Це ремесло — трудомістке. Це — ручна робота, і жити з нього або заробити на бондарстві було важко. Одну таку річ треба робити весь день, а продати її у той час коштувало 10-15 карбованців. Дуже мало можна було заробити. Через це всі, хто більш-менш володіли цією технологією, залишили це напризволяще", — каже Йосип Приймак.

Чоловік розповідає, вкінці 2022 року гуцульську бондарку внесли до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.

Майстер сподівається, що це допоможе привернути увагу до цього ремесла.

"Богу дякувати, що нам вдалося це питання зрушити. Це — дуже важливо, бо якщо держава не буде зацікавлена в цьому, тим більше зараз, у такий розбурханий час, то це ремесло геть занепаде. Держава має бути зацікавлена. Майстер має робити роботу, і вона має бути оцінена. Можливо, вийдемо і на міжнародний рівень", — каже чоловік.

Бондарські вироби зберігають і в Косівському музеї народного мистецтва і побуту Гуцульщини.

Завідувачка музею Вікторія Яремин розповідає, зараз на Косівщині є 15 майстрів, які займаються бондарством.

"Більшість з них успадкували це ремесло від своїх дідусів, прадідусів. Тобто це таке ремесло, яке, як і косівська кераміка, часто передавалося у спадок від покоління до покоління. Саме цей критерій відповідає внесенню до переліку", — каже Вікторія Яремин.