Івано-Франківський окружний адміністративний суд не задовольнив позов мешканця Прикарпаття про поновлення на посаді та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Як повідомляється у матеріалах справи, позивач займав посаду в органі місцевого самоврядування, зокрема виконував обов’язки старости. 29 вересня 2020 року подав до сільської ради об’єднаної територіальної громади заяву про звільнення у зв’язку зі станом здоров’я та складними сімейними обставинами.

5 жовтня йому надали відповідь, що розгляд заяви буде розглядатись на сесії сільради, запропонували надати підтверджуючі документи, які свідчать про неможливість виконувати свої посадові обов’язки; з’явитись до сільської ради для обговорення усіх невирішених питань, які виникли в процесі трудових відносин.

Втім, з 30 вересня та протягом жовтня позивач неодноразово не був присутній на роботі. Рішенням сільської ради йому відмовили у задоволенні заяви про звільнення у зв’язку зі станом здоров’я та складними сімейними обставинами. А із займаної посади звільнили на підставі – прогул.

У рішенні Івано-Франківського адмінсуду зазначається:

«Після поданої заяви про звільнення за станом здоров’я та складними сімейними обставинами позивач зобов’язаний був здійснювати свої посадові обов’язки до моменту прийняття рішення відповідачем щодо дострокового припинення його повноважень. А відтак відсутні підстави вважати, що днем звільнення позивача є день подання ним заяви до сільської ради».

Суд погоджується з рішенням відповідача про відмову у звільненні позивача за станом здоров’я та сімейними обставинами, оскільки до поданої заяви не долучено документ, який підтверджує неможливість подальшого виконання трудових обов’язків (наприклад, висновок ЛКК).

Як встановлено судом, підставою для звільнення слугували неодноразові прогули (відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

«Посилання позивача на те, що його обов’язки не передбачають перебування старости постійно на робочому місці, не спростовують факт відсутності його на роботі, оскільки він не надав суду жодних доказів та пояснень, які б підтверджували виконання ним обов’язків старости поза межами робочого місця. Також, позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували поважність причин відсутності його на роботі чи документів, які б підтверджували втрату працездатності чи тимчасову втрату працездатності у робочі дні», – зазначається у рішенні.