Івано-Франківська міська рада прийняла зверненя до Верховної Ради та Кабміну щодо захисту інституту сім’ї.

Звернення зачитав депутат від «Свободи» Ярослав Дубас (на фото).

Звернення

Останнім часом в країні відбувається бурхливе обговорення доцільності ратифікації Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами, так званої Стамбульської Конвенції.

Тут варто зазначити проти ратифікації цієї конвенції виступили голови всіх християнських конфесій України та 80 місцевих рад (з яких 13 обласних рад) прийняли звернення до вищого керівництва країни з вимогою не ратифіковувати дану конвенцію. Також держава - Туреччина не лише відкликала свою ратифікацію Конвенції, але і скасувала свій підпис.

Головною перепоною до ратифікації Стамбульської Конвенції є введене нею визначення поняття «гендер» та похідних від нього. Стамбульська Конвенція впроваджує інше розуміння гендеру (стаття 3), ніж має українське національне законодавство: «гендер» означає соціально закріплені ролі, поведінку, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок та чоловіків». Тобто документ проводить чітку різницю між поняттям статі та гендеру (пункт 3 статті 4), та гендерну ідентичність (за якою виділяють трансгендерів, агендерів, транссексуалів – загалом, нараховують понад 50 типів гендеру). Після ратифікації Конвенції все національне законодавство, де застосовано термін «гендер» повинно бути приведене до такого розуміння терміну, яке існує у Конвенції. Чи хочуть цього українці?

Конвенція також зобов’язує до навчання учнів та студентів про так звані не-стереотипні гендерні ролі, тобто до сексуальної освіти у форматі, які лобіюють зокрема ЛГБТ-рухи.

Натомість, дослідження Агентства з фундаментальних прав людини (офіційна інституція ЄС) доводить, що у країнах які давно і активно просувають гендерну ідеологію (Німеччина, Норвегія, Данія) показники насилля стосовно жінок є найвищими в ЄС, що доводить хибність таких підходів та освітніх практик. Слід зазначити, що кожна держава, яка підписала міжнародний договір, має суверенне право не надавати згоду на його обов’язковість, тобто не ратифіковувати. Станом на травень 2020 року 11 країн членів Ради Європи підписали, але не ратифікували Стамбульську Конвенцію (серед них Велика Британія, Болгарія, Угорщина, Греція, Ірландія, Латвія, Литва, Люксембург, Словаччина, Хорватія). Країни Європи відмовляються ратифікувати Стамбульську Конвенцію, як таку, що йде в розріз із національним законодавством та національними інтересами.

Натомість Всеукраїнська Рада Церков та релігійних організацій та понад 80 місцевих рад пропонують дуже простий і дієвий шлях для врегулювання питання протидії насильству стосовно жінок, дискримінації та інших порушень.

Даний шлях полягає у вдосконаленні національного законодавства без прийняття норм які суперечать конституції України та несуть загрозу інституту сім’ї.

У знак солідарності з ними, ми, депутати Івано-Франківської міської ради, підтримуємо систему християнських цінностей і закликаємо депутатів Верховної Ради України не ратифіковувати Стамбульську Конвенцію.