Все рідше чути слово “Перемога” і все частіше “Перемовини”. Замість “Мобілізації” – “Економічне бронювання”.

 

Промовляти “Демобілізація” скоро стане взагалі протизаконно. За План Перемоги тепер відповідає Байден, ми вмиваємо руки.

 

Фортеця Вугледар виявилось не таким вже й стратегічним містом, а до втрати кожного дня по селу ми вже звикли. Скільки міст ще віддамо до кінця року вже відомо, тому можна починати писати цілий альбом.

 

При в’їзді в Київ на військовому пікапі тричі підрізають, один раз поморгав аварійкой, а в тебе перед очима досі стоїть відірвана нога побратима. Ти фізично відчуваєш цю пропасть і дивишся вниз без страху, бо він залишився десь там в посадці.

 

Весь фейсбук наповнений ліжком із доларів працівника МСЕК та не закритими зборами волонтерів. Згадується “Хрещений батько-2”, де вечірка в Гавані продовжувалася, поки в місто не ввійшли війська Кастро.

 

Ми вже стільки втратили часу, ресурсів та людей, що кардинальні зміни зараз, зможуть лише стабілізувати ситуацію в майбутньому. Але ми продовжуємо обирати стратегію страусів, бо голова в піску це набагато безпечніше ніж дивитися правді в очі.