"Література народжується із стражданнями". Сьогодні свій 100-ій ювілей відзначив би Павло Загребельний.

Незалежні медіа Прикарпаття пропонують згадати деякі  цитати із творчісті одного із найвідоміших діячів культури України у ХХ столітті, який  залишила вагомий внесок в українську літературу, а його щоденник, який залишився неопублікованим, має би  бути оприлюднений через 20 років після смерті.

Жартували самі над собою (козаки), переказуючи прізвиська, якими обкладала їх шляхта. Сміх скіфський, варварський, азіатський, диявольський. Сміються над усіма, над собою найперше. Бо вільні душею. Раби не сміються — ті плачуть. (Цитата з твору “Я, Богдан”)

Всі народи завжди боронили й вічно боронитимуть своє існування, свободу та власність на землі, і навіть такі створіння, які плазують по землі, як звірі, худоба та птиця, боронять свої становища, свої гнізда та свої діти до останку сил. Поки в нас відбирали хліб і майно, ми мовчали. Поки нам завдавали болю тілесного, ми терпіли. Поки хилили шиї наші під ярмо панське, ми сподівалися виприснути. Та коли накладено кайдани на волю нашу, коли спробувано уярмити душу нашу, ми запалали гнівом і взялися за меч. Людина просто так не бунтує. Людина противиться насильству, неправді й гніту. Не могли ми волочити тяжкі кайдани неволі в соромі й невольництві, та ще й на власній своїй землі. Єдину тепер журу маємо, щоб не були раби неключими і скотом несмисленим. Не злякають нас ні рани, ні кров, ні смерть. Найбільше-бо з усіх лих не біль, а ганьба. Біль минає, а ганьба довічна. (Цитата з твору “Я, Богдан”)