Снятинський районний суд виніс вирок уродженцю м. Чорноморська Одеської області, який вкрав велосипед у м.Снятині.
Обвинувачений вже мав ряд судимостей за майнові злочини в Одеській області. У 2020 році був звільнений з місць позбавлення волі. До нього застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту та обвинувальний акт у якому 31.05.2023 скеровано до Приморського районного суду м. Одеси, на шлях виправлення не став, відповідних висновків для себе не зробив та вчинив новий злочин проти власності.
20 липня 2023 року обвинувачений приїхав у с. Хутір-Будилів Снятинської громади. Біля магазину побачив велосипед, який жителька залишила без нагляду на час здійснення покупок.
Обвинувачений сів на велосипед і почав їхати. В момент заволодіння велосипедом його дії були викриті потерпілою, яка вибігла із магазину та, переслідуючи обвинуваченого, закликала зупинитись і повернути викрадене майно. Обвинувачений не реагував на крики і поїхав з місця скоєння злочину, завдавши майнової шкоди у розмірі 3700 гривень.
Через деформацію трансмісії велосипеда обвинувачений покинув його у провулку неподалік від пам'ятника «Воїнам-інтернаціоналістам» та втік.
Обвинувачений в судовому засіданні свою провину визнав частково, заперечив свою винуватість у вчиненні грабежу (відкритому заволодінні майном), натомість визнав себе винним у таємному викраденні велосипеда повторно в умовах воєнного стану. Також обвинувачений не визнав повторність вчинення кримінального правопорушення, як обтяжуючу обставину. Пояснив, що приїхав до м. Снятина, зайшов у магазин, потім пішов на ринок. Коли повертався, біля магазину у м. Снятині помітив велосипед, який був у вільному доступі, і у нього виник умисел заволодіти ним. Він сів на велосипед та поїхав від магазину. Проїхав близько 200 метрів, після чого вдарився велосипедом об бордюр, ланцюг у велосипеді злетів і той перестав їхати. Тому залишив велосипед і пішов далі. Зазначив, що його ніхто не зупиняв, не кричав до нього, криків потерпілої не чув.
Допитана в судовому засіданні потерпіла повідомила, що біля вікна магазину вона залишила велосипед. Побачила, як невідомий чоловік, яким виявився обвинувачений, зайшов в магазин і вийшов, він видався їй підозрілим. Продавець, яка стояла обличчям до вікна, помітила, що чоловік забрав її велосипед, та повідомила їй про це. Тому потерпіла разом із свідком вибігли за ним. Коли вони були на вулиці, обвинувачений знаходився на відстані декількох метрів від них. Вона звернулась до викрадача, щоб той залишив велосипед, однак він продовжував відтягувати його до дороги. І тоді дуже швидко поїхав, проте перехожі та рух інших транспортних засобів йому заважали. Викрадач був нервовий і збуджений. Вона зі свідком бігли та переслідували його, кричала йому неодноразово про те, що велосипед належить дитині, що він чинить гріх, про залишення велосипеда та припинення правопорушення. Обвинувачений постійно озирався їх бачив та чув, йому було зрозуміло, що він продовжує відкрито викрадати велосипед. Переслідуючи обвинуваченого, вона була на відстані декількох метрів та майже його наздогнала. Думала, що він свідома людина і залишить велосипед, оскільки його побачили. Завдяки іншому чоловікові вона забрала велосипед. Впізнала його на досудовому слідстві та в залі судового засідання. Після повернення велосипеда, в ньому була зігнута трансмісія. Просила покарати обвинуваченого не суворо, претензій до нього матеріального та морального характеру не має.
Дії обвинуваченого суд кваліфікував за ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 186 КК України, як закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який нейтрально характеризується за місцем проживання, на обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах не перебуває, згідно інформації, яка міститься в досудовій доповіді органу пробації у обвинуваченого високий ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки, який він становить для суспільства, виправлення обвинуваченого без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк може становити високу небезпеку для суспільства (у тому числі для окремих осіб).
Суд визнав обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 4 ст.186 КК України, та призначив йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання рахуватимуть з моменту приведення вироку до виконання.
Вирок виніс суддя Ігор Сегін.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
