Обов’язок захисту Батьківщини стосується усіх громадян України, і вони здійснюють його через службу в Силах Оборони. Держава гарантує, що служба відбувається відповідно до закону.
В Україні деякі категорії чоловіків можуть бути мобілізовані для служби тільки за місцем проживання, а такі військові можуть перевестися з інших частин додому, якщо належать до цих категорій.
Стаття 65 Конституції України передбачає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Стаття 17 передбачає, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. ЗСУ та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у всіх Силах Оборони, а також членів їхніх сімей.
Під час воєнного стану усіх чоловіків від 18 до 60 років в Україні вважають військовозобов'язаними. Будь-кого з них можуть мобілізувати, якщо він визнаний придатним до служби та не має права на відстрочку. Чоловіків з відстрочкою не призивають по мобілізації.
Закон України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію визначає список підстав, за якими чоловіки та жінки мають право на відстрочку. Проте, такі особи мають право добровільно прийти в ТЦК та мобілізуватися до лав Сил Оборони, відмовившись від права на відстрочку. Проте, існують умови, передбачені статтею 23 цього закону, щодо служби таких військових. Дехто може бути призваний тільки за власним бажанням, а є список підстав, коли мобілізований має право служити тільки за місцем проживання ― відправляти на фронт або в будь-який інший регіон країни такого військовослужбовця не можна.
Що таке відстрочка від мобілізації
Стаття 23 закону визначає, що відстрочка означає, що військовозобов'язані не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, якщо в них наявна хоча б одна з підстав, цією статтею. В статті передбачено правила та умови, якщо такі особи підуть служити добровільно.
Військовозобов'язаний особисто вирішує, як користуватися правом на відстрочку ― його не можуть мобілізувати, якщо він довів її наявність документально. В територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки треба надати документи, які доводять наявність права на відстрочку. Таким чином військовозобов'язані доводять наявність відстрочки та отримують відповідний підтверджувальний документ у ТЦК.
Якщо ж люди з правом на відстрочку від мобілізації вступають до ЗСУ, вони служать в ЗСУ під час воєнного стану у строки встановлені законом, або поки не з’явиться підстава для звільнення. Умови щодо місця служби деяких таких військових передбачені законом.
Під час воєнного стану на законодавчому рівні підстави для звільнення не співпадають із підставами для відстрочки від мобілізації.
Кого заборонено відправляти на фронт
Абзац 10 статті 23 чітко визначає, що є 10 категорій військовозобов'язаних, які у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.
Такі чоловіки можуть добровільно отримати мобілізаційне розпорядження, але їх служба має проходити за місцем проживання. До них відносяться особи з відстрочкою за станом здоров’я та сімейними обставинами:
-чоловіки та жінки з інвалідністю І, ІІ, ІІІ груп, визначених в Україні;
-жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років;
-жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
-жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;
-жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі хвороби, передбачені законом, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими
-центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено -інвалідність;
-жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
-усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського -піклування, віком до 18 років;
-зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико
--соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;
-які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов’язаних відповідно до закону їх утримувати;
- опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною, особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи, особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Як перейти на службу за місцем проживання
Адвокатка Наталя Лісова пояснила, як військовим, яких вже відправили служити в інше місце, скористатися правом на службу за місцем проживання, якщо воно є.
«Будь-яка підстава має бути підтверджена відповідними документами, посвідчені копії яких необхідно додати до рапорта про переведення». ― пояснює юристка.
