На 611-ий день повномасштабної війни, у якій щодня гинуть мирні жителі та захисники України, у приміщенні, яке належить територіальній громаді обласного центру східної Галичини, що свого часу було передано в оренду громадській організації Івано-Франківська обласна федерація футболу, значна частина якої у наступному, як і земля навколо вищезгаданого приміщення по вул. Чорновола, 80, стало приватною власністю товариша Клима, відбулось чергове засідання так званого виконкому громадської спілки Івано-Франківська обласна асоціація футболу.
Хоч і та громадська спілка носить у собі згадку про футбол, але її важко назвати реальним осередком розвитку чи популяризації того ж таки футболу.
Порівняти її можна із звичайним кодлом, яке роками паразитує та наживається на тому пограбованому та знедоленому футболі.
Підтвердження цьому сміливо може слугувати й те, що відбулось у понеділок, 23 жовтня поточного року.
Так, за участі голови ГС ІФОАФ Андрія Бондаренка, який вже тривалий час знаходиться під слідством у кримінальному провадженні, у так званій справі «заводу Павелка», відбулось нагородження, як у часи побудови комунізму та «застою», періоду Леоніда Брежнєва - медалями «За заслуги», групи товаришів, які величаються футбольним активом області, заслуги та звитяги, яких нікому невідомі та про них ніхто не знає у місцевому футболі,
Під час кровопролитної війни медалі «За заслуги» отримали: начальник обласної філії Комітету фізичного виховання і спорту МОН України Михайло Стефанків, директор Івано-Франківського спортивного ліцею Василь Стефанишин, заступник голови ІФОАФ Віталій Монастирський, заступника голови КДУ ІФОАФ Петро Попадинець, члени Виконкому ІФОАФ - Василь Кобльовський, Микола Новосельський, Володимир Крижанівський, Анастасія Романюк, Олексій Григорів та Роман Балаш.
Сміливо можна назвати усіх вищезгаданих осіб - «героями», але тільки де їх заслуги та хоч якісь звитяги перед місцевим футболом?
Ось які заслуги у Романа Балаша, так званого колишнього керівника Богородчанської районної федерації футболу?
Так званий керівник районної федерації футболу, роками паразитував за рахунок інших людей, які свого часу, не без успіху, утримували, вкладаючи суттєві кошти, у команди «Газовик» Богородчани та «Оскар» Підгір'я.
Якщо він такий визначний та заслужений діяч місцевого футболу, то чому у чемпіонаті та першості області не має бодай жодної футбольної команди, із того колишнього району, де він був очільником футболу?
Це саме стосується Олексія Григоріва, теж «заслуженого», за визначенням того кодло, функціонера футболу Городенківщини.
Не так давно він очолював місцеву районну федерацію, займаючи посаду керівника місцевої районної ДЮСШ, яка за час його керівництва цілковито була знищена та перетворена у справжню руїну городенківського спорту.
Наразі, цей володар медалі «За заслуги», довівши районну ДЮСШ до повного зубожіння, пішов в арбітри у Коломийському районі. Бо як кажуть - не вистачає бідоласі на випивку.
Цікаво, а ось які заслуги у Анастасії Романюк?
Невже її можна системно бачити на футбольних матчах відбіркових чи фінальних частин чемпіонату Світу чи Європи, невже вона постійно задіяна у обслуговуванні матчів Ліги чемпіонів, Ліги Європи чи Ліги конференцій, що проводяться УЄФА?
Які її заслуги, враховуючи, що тривалий час була керівником філіалу школи футбольного арбітра в обласному центрі східної Галичини, яка за останні 5-ть років лише «підготувала» мешканця Львова Олександра Кальонова, який представляє Івано-Франківськ у когорті арбітрів УПЛ України.
Можливо така відзнака за те, що й тренером працювала, в одній із так званих академій Бубена. Ось тільки де її вихованці, а разом з ними хоч якісь здобутки у футболі?
Перелік можна продовжувати, але суть залишається не зміна.
Маємо чергове справжнє неподобство у вигляді справжнього свинства, яке влаштували пенсіонер Тарас Клим та громадянин Василь Сікора, які вже не одне десятиліття не тільки паразитують та знищують футбол, але й переговорили його у спосіб власного збагачення та вирішення власних інтересів.
Чому дивуватись, коли тією громадською спілкою фактично керує, останній, хто вступав у ряди партії Леніна – Сталіна, на початку 90-х років, у той саме момент, коли всі її покидали, викидаючи свої партійні квитки – пенсіонер Тарас Клим, який не цурався ошукувати ФІФА, УЄФА та ФФУ, умисно займаючись шахрайством, у вигляді різноманітних фальшувань власних паспортів, із різними датами свого народження тощо.
Особа, що планує знову очолити місцеву федерацію футболу, про що Незалежні медіа Прикарпатя вже писали - https://www.imp.if.ua/novyny/23503-otse-tak-povorot.html?fbclid=IwAR1u6JxmMh0QCVJWvLvNAqk88Fwt_PTlMvuezIOJSjOsQ-FRt39rDG5PD7w
Світлини - ifff.if.ua
Володимир Омом.
