Долинським районним судом Івано-Франківської області відмовлено у задоволенні позову батька дитини, який просив звільнення від сплати заборгованості по аліментах.
Вчора, 24 травня 2022 року, Долинським районним судом Івано-Франківської області відмовлено у задоволенні позову батька дитини, який просив звільнення від сплати заборгованості по аліментах.
У позовній заяві батько дитини вказував, що з 2014 року до початку 2022 року в нього утворилася заборгованість у сумі майже 75 тисяч гривень, так як мати дитини не пред’являла до примусового виконання судове рішення, оскільки отримувала від нього на утримання дитини гроші та інші необхідні речі. Протягом 2015-2016 року вони помирилися і проживали разом і він брав активну участь в утриманні сім’ї. Однак спільне сімейне життя у них з відповідачкою все ж таки не склалось, з листопада 2017 року вони перестали проживати як сім’я, а він допомагав їхній неповнолітній дочці при можливості в різних сумах. Попри це у січні 2022 року відповідачка довідалась, що він має намір одружитись, і що його майбутня дружина, чекає від нього дитину, а тому, з метою помсти, через практично 7 років після рішення суду про стягнення з нього аліментів, звернулась із заявою у виконавчу службу про відкриття стосовно нього виконавчого провадження.
Відповідачка у судовому засіданні заперечили проти задоволення позову, вказуючи на відсутність для цього підстав, так як батько дитини протягом 2015-2016 років і проживав з нею, але грошей не давав бо із закордонних заробітків практично нічого не привозив, а влаштувавшись на роботу – пропрацювавши всього лише один місяць та звільнився. Вона ж щоб прожити з дитиною змушена була оформив кредит на суму 9700 грн. Наприкінці 2016 року позивач вчинив скандал і з цього часу разом вони не проживають. Підтвердила, що позивач інколи передавав гроші дитині, надсилав посилки, купляв одяг та взуття. На неодноразові телефонні дзвінки з проханням надати кошти на утримання неповнолітньої дочки, оскільки сама не може забезпечити її всім необхідним, позивач не реагував, що і змусило її звернутись у виконавчу службу для примусового стягнення аліментів. Додала, навіть попри відкриття виконавчого провадження, за період з січня по травень 2022 року, вона не отримала від позивача жодної копійки аліментів на утримання дочки.
Відмовляючи у позові про звільнення його від сплати заборгованості по аліментам, суд виходив з положень ч.2 ст.197 СК України, згідно яких за позовом платника аліментів, суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Позивач не надав суду жодних доказів про наявність у нього тяжкої хвороби чи інвалідності, та у судовому засіданні ствердив, що він фізично здоровий, не хворіє, інших утриманців немає, а сам факт проживання жінки та чоловіка разом, на думку суду, не свідчить про участь останнього в матеріальному утриманні дитини, в тому числі в розмірі визначеному рішенням суду про стягнення аліментів. Тому суд не знайшов підстав, які б дозволили звільнити позивача від сплати заборгованості за аліментами. Крім цього суд вказав у своєму рішенні, що позивач, після фактичного поновлення відносин з відповідачкою, мав право звернутися до суду з позовом про припинення стягнення аліментів, однак з таким позовом до суду не звернувся, хоч і знав що має сплачувати аліменти, рішенням суду не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість зі сплати аліментів.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Тому батьки, які не мають тяжкої хвороби чи інших істотних обставин, повинні належно виконувати свої батьківські обов’язки, зокрема щодо матеріального утримання дітей. А нерегулярні «подачки» не можуть замінити обов’язок сплачувати аліменти, що виникає за судовим рішенням, навіть, якщо він виник 7 років тому.
