Юлія з донькою приїхали з Києва у середині березня.

Поселитися в Івано-Франківську допомогли знайомі. І хоч тут спокійно, каже жінка, душа не на місці. Адже там, у столиці, залишився чоловік, який захищає рідний дім. А ще – батьки і 90-літня лежача бабуся, для якої переїзд - занадто складний. Сама ж Юлія довго вагалася. Втім, заради спокою дитини все -таки вирушила в дорогу.

Доньці Юлії – Варварі 8 років. Наразі вона з цікавістю досліджує нове для неї місто. І потрохи відходить від страшних подій, які довелося пережити.

Діти повинні почувати себе в безпеці. Як у мирний час, так і в умовах війни. Це – основне, про що за можливості повинні подбати батьки, наголошує психологиня та арттерапевт Надія Шлемкевич. Адже для дитини відчуття захищеності – це важливий компонент її психічного розвитку. Від середовища, в якому з раннього віку формується довіра до світу, люди отримують досвід прийняття, підтримки. Або навпаки.

Надія Шлемкевич працює з дітьми понад два десятки років. Коли почалася війна, разом з колегами створила Спільноту психологів Калуша. І на волонтерських засадах допомагає сім'ям, котрі приїхали з обстріляних окупантами міст, віднайти душевний спокій. Каже, цьому сприяє арттерапія.

Якщо є така можливість, психологиня однозначно радить відвозити дітей подалі від тих місць, де вони на власні очі можуть побачити чи навіть почути жахіття війни. Як це зробила і Юлія.