В Івано-Франківській області на Касовій горі науковці виявили рідкісного звіра — сліпака подільського.

Про це Суспільному розповів заступник директора Галицького національного природного парку Володимир Бучко.

З його слів, сліпак подільський або земляний песик занесений до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи, Європейського червоного списку і до Червоної книги України як недостатньо відомий вид.

"Раніше їх було багато. Земляний песик — це народна назва. Його так кликали люди, коли цей песик був широко поширений. Їх знищували, вважали шкідниками. Доборолися до того, що він повністю зник", — пояснює Володимир Бучко.

За його словами, вперше про цю тварину на землях Прикарпаття написав польський дослідник-натураліст Роман Кунце на початку 30-х років ХХ століття. Пізніше дослідник Вєжейський писав, що на Поділлі люди називають цю тварину "земляним щеням".

"Я його шукав майже 16-20 років. Просто мріяв знайти. Восени побачив на Касовій горі кротовини в землі й зателефонував до спеціаліста, який займався цим видом. Науковець працює в Інституті зоології в Києві. І він сказав, як провести розвідку, дослідження", — розповідає Володимир Бучко.

Київський колега порадив зняти верхній шар кротовини, знайти вертикальний основний вхід до нірок цієї тварини й виміряти його діаметр.

"Але нам пощастило: коли ми відкрили, тварина одразу відчула зміну клімату, що щось не так, і прибігла. У мене була відеокамера в руках, і я одразу відзняв цю тварину. Вона почала одразу закривати вхід ґрунтом", — говорить Володимир Бучко.

Заступник директора Галицького національного природного парку каже, одразу зрозумів, що бачить земляного песика.

"Він — більший за крота, голова широка, дуже сплюснута і немає очей. Очі редуковані. Вони йому й не потрібні під землею. У нього все пристосоване, щоб жити під землею. Він навіть не копає, як кріт. У нього лапки — малесенькі, коротенькі. Кріт копає передніми лапами, а він прогризає. У нього добре розвинені довгі верхні різці", — розповідає Володимир Бучко.

На його думку, щоб зберегти цей вид, треба землі, де живе земляний песик, робити заповідними.

"Цей вид зник, бо не терпить, коли землю обробляють. Саме суцільне розорювання земель призвело до знищення виду. Також є велика проблема інбридингу. Це — ізольовані популяції. Немає кровозмішання. Найближча відома популяція цих тварин – за 670 км. Ця відділена популяція є унікальною", – каже Володимир Бучко.

Наразі зоозахисники планують досліджувати стан популяції, її щільність, приблизну чисельність, також охоронятимуть територію, на якій виявили земляних песиків.

"У перспективі – розселення виду на інші ділянки. Будемо обстежувати інші ділянки, де можуть бути такі ж ізольовані популяції. З однієї популяції тварин будемо переміщувати в іншу, бо змішання крові – дуже корисне для збереження популяції виду. Треба зробити все, щоб цей вид зберегти", – ділиться планами Володимир Бучко.