Невакцинована вихователька івано-франківського дитсадка №6 «Колобок» Олександра Ткачук оскаржила в Івано-Франківському міському суді наказ в.о. директора про її відсторонення від роботи.

У матеріалах справи зазначається, що Ткачук Олександра Іванівна працює на посаді виховательки у дитсадку №6 «Колобок» з 1995 року.

8 листопада в.о. директора видав наказ про відсторонення Олександри Ткачук від роботи без збереження заробітної плати, оскільки вихователька не зробила щеплення від COVID-19.

У позові вихователька зазначила, що наказ про відсторонення без збереження заробітної плати вважає незаконним і таким, що грубо порушує її права (зокрема право на працю, ст. 43 Конституції України).

Зазначає, що Наказ МОЗ про затвердження переліку професій, які підлягають обов’язковій вакцинації, є доволі сумнівним підзаконним актом і на цей час він оскаржений до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Також вона заявила, що сімейний лікар не надала їй об’єктивної інформації про ефективність профілактичних щеплень та можливі поствакцинальні ускладнення, як і не надала будь-яких письмових довідок щодо протипоказань чи, навпаки, показань щодо щеплення.

Представник дитсадка у суді зазначив, що за місяць до відсторонення позивачки усі працівники дитячого садка були поінформовані, що працівників, які ухиляються від вакцинації проти COVID-19 та не нададуть медичного висновку про наявність протипоказів до вакцинації, буде відсторонено від роботи в установленому порядку.

Суддя у рішенні зазначає, що позивачка не надала доказів про протипоказання, що є перешкодою для вакцинації.

«В законодавстві України відсутня норма, яка дозволяла б примусову вакцинацію. А саме, навіть якщо щеплення обов’язкове, змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, а тому у разі відсутності вакцинації чинне законодавство дозволяє відсторонювати деяких працівників без виплати заробітної плати», – йдеться у рішенні.

Стосовно порушення прав на працю, про що зазначає позивачка, суд посилається на практику Європейського суду з прав людини.

«Суд визнає, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак, це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов’язку, метою якого є захист здоров’я».

У результаті суд відмовив виховательці у задоволенні позву про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.