Прикарпатка Любов Корпан повернулася в Україну після тривалої еміграції.

Вона 20 років працювала медсестрою в Італії, хоча вдома була завідувачкою лабораторії Болехівської міської лікарні, цитологом, досліджувала ракові клітини, пише Суспільне Карпати.

Життєві обставини спонукали жінку виїхати за кордон.

"Всі їхали в Італію і я поїхала. Не знаючи мови, приїхала в чуже місто, але наші люди всюди допомагають. Спочатку доглядала людей, а згодом влаштувалася в лікарню медсестрою", - пригадує Любов Корпан.

Пацієнти полюбили щиру та емоційну медсестру. Жінка завжди йшла до них з усмішкою. Каже, що оте покликання допомагати людям, для неї найважливіше.

"Згодом мені страшенно захотілося додому, ростити своїх онуків, тішитися ними. Жити в своїй хаті, своїй країні",- каже Любов Корпан.

Знайомі відмовляли: "Як їхати з такого раю в Україну, знаєш як у нас важко?".

Однак, Любов не зважала на перестороги: "Мені не було страшно повертатися, я хотіла дихати тими труднощами, що й всі! А ще - повернутися до мами, побути з нею. Не вдалося, вона дуже швидко померла, і я приїхала вже на її похорон".

Жінка дуже тяжко пережила втрату матері. Саме тоді Любов Корпан написала свій перший вірш. Прокинулаcя о 3-й і вже до ранку написала. Відчувала, ніби мама вела рукою: "Не забудь нам мамину науку і на схилі нашого буття. Це вона навчала нас любити і цінити наші почуття..."

І відтоді вона пише вірші. Один з них створила під час прогулянки на міському озері. Жартує, три кілометри і вірш готовий: "Я - жінка ніжна і глибока. Буваю крихка, як кришталь. Та часто моя мрія синьоока злітає в небо, як вуаль... "

На столику Любові Корпан - маленька листівка від онуки, яку вона береже. Поруч - підбірка улюблених книг та перші надруковані вірші. Вони, здебільшого, про любов, зізнається авторка. Мріє й про свою першу поетичну збірку.

"Це моє найбільше бажання. Хочу, щоб щось залишилось на згадку про мене",- ділиться поетеса.

У свої 60+ Любов Корпан - активна учасниця клубу "Людей золотого віку". Почувається на всі 18, заохочує всіх жити творчо та повноцінно, а ще повертатися додому, в Україну!

"Їдьте, до своїх дітей, онуків, вони чекають на Вас!" - каже Любов Корпан.