Війна й розруха у всі часи ішли пліч-о-пліч. Сьогодні поблизу лінії фронту українсько-російського протистояння це можна побачити виразно. В тилових регіонах ситуація не така наочна.

Тим не менше, війна суттєво вплинула на стан доріг Івано-Франківська та житло-комунального господарства загалом. В багатьох сферах становище наближається до кризового через брак фінансування.

Як у час війни та обмеженого ресурсу вирішуються нагальні проблеми міського житлово-комунального господарства?

Про це, а також про найближчі плани щодо благоустрою та ремонту доріг в інтерв’ю «Західному кур’єру» розповів заступник міського голови, директор Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради Михайло Смушак.

Десята частина від потрібного

– Пане Михайле, як війна вплинула на стан житло-комунального господарства Івано-Франківська?

– Війна це найбільша трагедія, яка може трапитися з людьми та державою в цілому. Сьогодні уже ми відкинуті на десятки років назад. На житлово-комунальне господарство це, звісно, також сильно впливає. Мусимо усвідомити, що в період війни ми не можемо говорити про будь-який розвиток. Наше головне завдання – вижити та втримати те, що вже маємо при використанні виділених нам мінімальних ресурсів. Це ми і намагаємось робити.

Перший, навіть другий рік війни, ми ще йшли умовно второваним шляхом. Але в місті два роки нічого капітально не ремонтувалося і не оновлювалося. Наслідком цього є погіршення загальної ситуації в житло-комунальному господарстві міста Івано-Франківська та міської територіальної громади.

Всі об’єкти, які є на території міста мають певний термін корисної експлуатації. Будь то мережі багатоквартирних будинків, автобуси, світлофори, дороги, мости, ліфти. Для розуміння ситуації, по деяких об’єктах ми не те, що дійшли до їх крайніх експлуатаційних термінів, а перейшли по кілька таких циклів.

Якщо говорити конкретно про дороги, то станом на сьогодні весь бюджет міста на ремонт доріг направлений виключно на точкові ремонти та асфальтування ям, які утворюються. Цим займається комунальне підприємство «Муніципальна дорожня компанія».

Жодних капітальних ремонтів, будівництва нових чи реконструкцій існуючих доріг в Івано-Франківську не передбачається.

Цього року з міського бюджету на дороги виділено 25 мільйонів гривень на всю Івано-Франківську міську територіальну громаду. Хтось скаже, що це велика сума. Але, об’єктивно, це десята частина від потрібного лише для якісного проведення планових поточних ремонтів доріг і тільки обласного центру. В складі нашої ОТГ є ще 18 сіл, в яких також є багато доріг.

На обслуговування доріг у кожному селі орієнтовно треба ще хоча б по 5 мільйонів гривень на рік. Це мінімум. Тобто, на утримання доріг Івано-Франківської громади в належному стані, щоб це було відчутно для людей, потрібно щоб у бюджеті була передбачено сума приблизно 340 мільйонів гривень. При виділених 25-ти мільйонах, ми можемо говорити тільки про усунення ямковості і підсипку щебенем вулиць, де асфальту немає взагалі. Таких, на жаль, теж багато.Але ніяк не про розвиток.

– Які останні плани щодо розвитку житлово-комунального господарства в місті вдалося втілити перед повномасштабним вторгненням?

– Це реконструкція центру міста – площі Міцкевича, вулиці Лесі України, вулиці Крушельницької, Левка Лук’яненка. Це те, що змінило обличчя центральної частини Івано-Франківська в цілому. Але, на жаль, цю реконструкцію центру не вдалося довести до задуманого кінця. Низка проєктів центральних вулиць залишається нереалізованою.

Щодо великих інфраструктурних рішень, то це, безумовно, реконструкція території біля міського озера на вулиці Гетьмана Мазепи.

Що стосується доріг, то це з’єднання Північного та Південного бульварів.

Перед початком війни було зроблено низку дуже якісних проєктів реконструкції та капітального ремонту багатьох важливих вулиць – Івасюка, Євгена Коновальця, Івана Павла ІІ, Надрічної та інших. Були плани по завершенню будівництва вулиць Автоливмашівської, Ленкавського, Національної Гвардії та ін. Коли тепер ці проєкти будуть реалізовані наразі невідомо.

– Які вулиці Івано-Франківська зараз найпроблемніші?

– Згідно до експлуатаційних норм, залежно від категорійності та навантаження, кожна дорога, або принаймні верхній її шар, повинна бути капітально відремонтована кожні десять-п’ятнадцять років. Ту ж Набережну ім. Стефаника, яка є добре зробленою, зараз вже треба ямково ремонтувати. Якщо б ми працювали планово, то потрібно було б повністю оновити її верхній шар.

За такої умови, вона була б якісно збережена ще на десять років. Але для такого планового оновлення на Набережній ім. Стефаника потрібно десь 40-50 мільйонів гривень. Вдвічі більше того, що ми зараз маємо на ремонти всіх вулиць громади. Тому планового ремонту верхнього шару асфальтобетону на Набережній не буде. І це призведе то того, що наступного року ям на цій вулиці буде вдвічі більше. Це реалії.

А є багато вулиць, які капітально не ремонтувались десятки років. До прикладу, вулиця Євгена Коновальця. Наше комунальне підприємство постійно там проводить ямковий ремонт. Адже асфальт у такому стані, що після кожного дощу чи снігопаду поряд із щойно заасфальтованими ямами з’являються нові. Це перманентний процес, який не зупиниться без капремонту.

На жаль, проблемними у цьому плані зараз є магістральні вулиці – Івасюка, Надрічна, Калуське шосе, Тисменицька, Незалежності, Довженка, Петлюри. Всі вони давно потребують капітального ремонту.

Є вулиці у місті, які більше схожі на напрямки, де асфальту немає взагалі. До прикладу, вулиці Макухи чи Левицького.

Є ще багато менших вулиць без асфальту. До цього часу там щебеневе покриття. Навіть не хочу озвучувати суму, потрібну на усунення всіх цих проблем, бо це кошти, яких немає і не передбачається найближчим часом.

Разом з тим, ми не можемо перетягувати на дороги фінансування з армії, з соціальної сфери. Міський бюджет також зараз дуже обмежений. Економіка держави зруйнована. Ми повинні розуміти, що у нас є вливання коштів ззовні і за рахунок цього ми виживаємо. Це як кров, яку вливають важкохворому пацієнту. Без неї він просто помре.

Це наші реалії, які поки йде війна мусимо прийняти. Доки триває повномасштабне вторгнення, дороги, об’єктивно, це десята справа. Наше завдання зараз зціпити зуби і втримати те, що є.

Дороги на балансі області обслуговує місто

– Яка ситуація з дорогами у селах Івано-Франківської громади?

– Різна. В приміських селах – Крихівцях, Вовчинці, Угорниках, Чернієві, Микитинцях ситуація з дорогами краща. А є села, які, як я вже казав, до приєднання, практично не бачили асфальту – Узин, Колодіївка, Добровляни, Камінне. До війни ми частково зуміли навести там з дорогами лад.

Наприклад, центральна дорога в село Камінне. Пам’ятаю, коли їхав туди вперше, щоб подивитися, які там є проблеми, то витратив годину тільки на центральну дорогу до села. Ями були жахливі. А туди рухається громадський транспорт. Ми заасфальтували її від початку до кінця.

Зробили дорогу через Вовчинецькі гори. Це було важливо не тільки для мешканців Вовчинця, Узина, Колодіївки чи Добровлян, але й усіх мешканців громади. Бо Вовчинецькі гори – це потенційно найкраща рекреаційна зона в громаді. Але у наших селах з дорогами також іще дуже багато проблем. Минулого року ми багато з них защебенили, бо там було просто болото. Цього року це треба робити знову, а коштів, навіть порівняно з минулим роком, виділено менше. Тому будемо працювати дуже точково.

Також хочу зауважити, що по всіх селах громади в нас є проблема з центральними вулицями. Більшість мешканців не знають, але всі ці центральні дороги, які проходять через нашу громаду, не є комунальними. Їхніми балансоутримувачами є не місто, а область. Їх обслуговує, або точніше сказати, має обслуговувати ДП «Дороги Прикарпаття». Але, на жаль, цього не робить. Очевидно, з причин відсутності коштів.

Зараз у вкрай поганому стані центральна дорога через село Хриплин, Там просто катастрофічні ями. Ця дорога на балансі ДП «Дороги Прикарпаття». Її треба ремонтувати терміново. Але цього не робиться. А це фактично об’їзна навколо міста, туди рухається громадський транспорт.

Мабуть, доведеться це робити за кошти нашої громади, як це вже було неодноразово.

Та сама ситуація з центральними дорогами через села Колодіївку, Узин, Підлужжя, Підпечери, Угорники, Братківці, Тисменичани – всі вони не на нашому балансі. Ми обслуговуємо тільки вулички, які відходять від центральної. В селі Підлужжя, в центрі, прямо біля ЦНАПу і сільської ради, на дорозі величезна яма, яку нещодавно з ініціативи старости просто засипали щебнем. Бо балансоутримувач не реагує. Центральна дорога через село Чукалівка, де на кладовищі мало не щодня похорон, десятки героїв поховано. Там була яма на ямі. Їх ми теж залатали за свій кошт, хоча дорога не на нашому балансі, а на балансі ДП «Дороги Прикарпаття».

Так, я розумію у них немає коштів, але і у нас вони дуже обмежені. Ми стараємось не допускати дороги до такого стану. А їх діяльності не видно взагалі. Якщо з їхнього боку немає обслуговування, треба ці дороги передати на баланс міста і тоді у нас будуть абсолютні основи ці вулиці ремонтувати і обслуговувати з бюджету нашої громади.

– Чи є у вас комунікація з цього питання з ДП «Дороги Прикарпаття»?

– Є, але в них теж немає коштів. Ми змушені взимку ці дороги прибирати, в інший період – підремонтовувати. Трохи краща ситуація, але теж є проблеми з дорогами державного значення, які обслуговує Служба відновлення та розвитку інфраструктури в Івано-Франківський області. До прикладу, вулиця Крихівецька. Всі думають, що за її ремонт та прибирання відповідає місто, але ні. Це не міська вулиця, а дорога державного значення. І зараз вона в дуже поганому стані.

Те саме Калуське шосе. На нашому балансі тільки виїзд до Дем’янового Лазу, все решта обслуговує Служба відновлення та розвитку інфраструктури в Івано-Франківській області. Аналогічно вулиця Тисминецька.

– Які ремонтні роботи і де в Івано-Франківську тривають зараз?

– Дуже важливим напрямком сьогодні є забезпечення доступності для маломобільних громадян. Наше завдання зробити всі переходи доступними, зробити, де треба, пониження, щоб людина у візку чи з милицями могла без дискомфорту пересуватися. Зокрема, департамент благоустрою працює на вулиці Галицькій, щоб зробити повністю доступним напрямок від обласної лікарні до центру міста. Підпорядкований мені департамент інфраструктури, житлової та комунальної політики проводить роботи по вулиці Вовчинецькій. Минулого року ми повністю зробили доступним перехрестя вулиць Івасюка-Надрічна-Вовчинецька. Цього року завданням є зробити абсолютно доступною всю вулицю Вовчинецьку.

Управління капітального будівництва працює на вулицях Мазепи і Чорновола.

Це завдання мінімум на цей рік в межах виділених коштів. Ми також працюємо дуже точково. Стараємось жодного зайвого метра бруківки не ставити, використати, де це можливо, існуючу, пристикуватися до більш-менш задовільного покриття. За мінімум ми стараємось зробити якомога більше ділянок вулиць доступними. Хоч в ідеалі для доступності потрібно подекуди повністю робити тротуар. Але це вже буде можливо після війни.

Проблеми чекають на перемогу

– Які житлово-комунальні проблеми Івано-Франківська ви виділяєте як нагальні?

– Цих проблем, на жаль, дуже багато в кожній сфері. Беремо будь-яке комунальне підприємство, наприклад, «Івано-Франківськводоекотехпром». По місту трапляються періодичні прориви мереж. Були нещодавно і на «стометрівці», і біля готелю «Надія», і на вулиці Галицькій. Це відбувається тому, що мережі необхідно ремонтувати. Якщо Їм по 40-50 років, то зрозуміло, що аварійних ситуацій не уникнути.

Є серйозна проблема з дощівкою. Якщо піде великий дощ, знову затопить вулицю Січових Стрільців, Шевченка, Грушевського. Бо потрібно будувати новий дощовий колектор, на який давно зроблений проєкт. Але це десятки мільйонів гривень, яких немає.

Є проблеми з дамбами – в Микитинцях, на Пасічній в районі нового моста, біля Німецького озера.

Міст на Галицькій – він потребує капітального ремонту, як і міст на Незалежності та шляхопровід.

Є питання по багатоквартирних будинках. Припинилися інвестиції коштів, які робилися в рамках програми співфінансування з міського бюджету. А це означає, що мережі, дахи, ліфти, фасади та інші елементи не ремонтуються належним чином.

Також КП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», тарифи якого планово збиткові. Як наслідок, мережі не оновлюються, обладнання не оновлюється, про енергозбереження практично не йдеться. Велика проблема – перехід на автономне опалення, підготовка до нового опалювального сезону. Я вже не кажу, про те, що ми не знаємо, яка ситуація буде загалом в країні з електропостачанням та газопостачанням.

Маємо проблеми з організацією та безпекою руху. До війни у нас була напрацьована схема переходу на адаптивні світлофори, які працюють відповідно до зміни трафіку. Щоб зменшити затори, збільшити пропускну здатність вулиць. А нинішні реалії такі, що ресурсів на жоден новий світлофорний об’єкт у міста немає. Навіть на звичайний. А вони дуже потрібні на найбільш аварійно-небезпечних ділянках: Коновальця-Медична, Коновальця-Сорохтея, Галицька-Пулюя, Галицька-Хіміків. Набережна-Берегова, Надрічна-Максимовича, Надрічна-Хмельницького, Калуське шосе-Дем’янів лаз та ін.

Є проблеми з зовнішнім освітлення, – в громаді ще багато неосвітлених дворів, вуличок. А це безпека для мешканців.

На жаль, практично немає такої сфери житлово-комунального господарства міста, де можна було б сказати, що проблем немає. Але всі ці проблеми ми ніяк не зможемо вирішити, поки триває війна.

– Які найближчі плани щодо благоустрою міста?

– Стосовно доріг, то в рамках виділеного нам бюджету, ми можемо говорити тільки про ямкові ремонти всюди, де виникає потреба. Звичайно – утримання міста – прибирання, вивезення побутових відходів, фарбування огорож, стовпчиків, утримання кладовищ, озеленення. Попри все місто має бути охайним. Бо життя триває. Трава росте, і її треба косити. Сміття щодня люди викидають – його потрібно вивозити. Ліфти мають працювати, каналізація працювати, вода бути. І так з усім. Цей процес зупинити неможливо.

Однак, маємо тверезо розуміти, що війна не час для розвитку. Закликати до капітального ремонту доріг у час війни, м’яко кажучи, некоректно.

Після перемоги, за підтримки, Європи та світу, інфраструктуру України загалом і нашого міста зокрема, реально буде за років десять-п’ятнадцять довести до європейського рівня. Багато напрацьованих проєктів у нас уже є. Інші – зробимо. Чекаємо тільки на перемогу і можливості почати їх втілювати у життя.

Інтерв’ю записала Оксана ДЕНЕГА