Зірка 2000-х, українська співачка Наталя Дзеньків, відома під псевдонімом Lama, відверто розповіла, чому зникла зі сцени на 10 років.
Артистка стрімко увірвалася в український шоу-бізнес з такими хітами як “Знаєш, як болить”, “Моє серце”, “Мені так треба”, “Світло і тінь”, “Тримай”, “Літак” та іншими, і так само стрімко зникла.
В інтерв’ю для YouTube Rostyslove Production Lama зізналася, що ніколи не була кар’єристкою і почувалася в шоубізнесі некомфортно.
“БУЛИ ПЕРІОДИ ЖИТТЯ, КОЛИ Я РОЗУМІЛА, ЩО МЕНІ ТРЕБА ТРОШКИ ВІДІЙТИ ВІД ШОУБІЗНЕСУ. Я РОЗУМІЛА, ЩО Я ЗАВЖДИ БУЛА НЕ В ШОУБІЗНЕСІ. ЦЕ БУЛА МОЯ ОКРЕМА ПЛАНЕТА, МЕНІ ХОТІЛОСЯ БУТИ В КОМФОРТІ БІЛЬШЕ. БУЛИ ТАКІ МОМЕНТИ, КОЛИ Я РОЗУМІЛА, ЩО З НИМИ НЕ МОЖУ ЗЖИТИСЯ. Є РЕЧІ, ЯКІ Я НЕ ХОЧУ РОБИТИ ТЕ, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ В ШОУБІЗНЕСІ”, – ПРОКОМЕНТУВАЛА ВИКОНАВИЦЯ.
І додала, що хотіла писати пісні тоді, коли їй “писалося”, артистка хотіла, аби в її житті “було все гармонійно”.
Разом з тим Lama розповіла, що в неї почалися проблеми зі здоров’ям через стрес. Співачка не спала по декілька ночей перед концертами і переживала, що може не дограти виступ:
“Я ДІЙШЛА ДО НЕВРОЗУ. ЦЕ ВЕГЕТО-СУДИННА ДИСТОНІЯ. Я ДУЖЕ ЧАСТО НЕ СПАЛА НОЧАМИ. ДЛЯ МЕНЕ БУЛА ПРОБЛЕМА ЗАСНУТИ ПЕРЕД КОНЦЕРТОМ, Я ДУЖЕ ЧАСТО ЗРИВАЛА ЗНІМАННЯ КЛІПІВ. Я ЗРОЗУМІЛА, ЩО МЕНІ ДУЖЕ НЕ КОМФОРТНО. Я РОЗУМІЛА, ЩО НЕ МОЖУ ПРАЦЮВАТИ В ТАКОМУ РИТМІ”, – ПРОКОМЕНТУВАЛА ДЗЕНЬКІВ.
Врешті, наталя вирішила залишити сцену, і натомість сконцентрувалася на пізнанні свого духовного світу:
“Я ДУЖЕ СИЛЬНО ПОГЛИБИЛАСЯ В ДУХОВНИЙ РОЗВИТОК. НА ЦЕ ПІШЛО ДУЖЕ БАГАТО ЧАСУ. Я ВИВЧАЛА ПСИХОТЕРАПІЮ, Я ВИВЧАЛА ПСИХОЛОГІЮ, ВСЕ ЩО СТОСУЄТЬСЯ ВЕГЕТО-СУДИННОЇ ДИСТОНІЇ, Я ВИВЧАЛА КАРДІОЛОГІЮ. ЦЕ БУЛО ДЕСЬ ЧОТИРИ РОКИ. В 2012 РОЦІ ПОМЕР ТАТО. ЦЕ ВЗАГАЛІ МЕНЕ ВИБИЛО З КОЛІЇ НА ДЕКІЛЬКА РОКІВ. Я НЕ МОГЛА ВИЙТИ НАВІТЬ З ДОМУ. МЕНЕ ОДРАЗУ ЛОВИЛА ТАКА НАПІВПАНІЧНА АТАКА. Я НЕ МОГЛА ДАВАТИ КОНЦЕРТИ В ТАКОМУ СТАНІ”, – ПОДІЛИЛАСЯ LAMA.
Та наразі виконавиця поступово повертається на українську сцену. А днями відбулася прем’єра її нової композиції, яка отримала назву “Мій друг”.