Олег Кирста пригадав, що коли ходив до школи, то там навчалися понад 200 учнів. Пізніше, у 2002-2003 роках, за словами Ірини Євчук, школярів було 120, і постійно ця кількість зменшувалася. Останні два роки у школі (тепер це філія Нижнівського ліцею) навчається 30 дітей та виховується 11 малят у дошкільному закладі "Сонечко". Усього ж Петрилівська школа може прийняти вдесятеро більше — 305 учнів.
У 2014 році Петрилівська школа 1-3 ступеня була реорганізована і зараз працює як загальноосвітня школа 1-2 ступенів.
Повні класи (тобто, не менше п’яти учнів) є лише із шостого по восьмий, а молодші працюють за індивідуальною формою навчання, тож, якщо школу вирішать зробити початковою, то її взагалі може не стати.
Довозити дітей до опорної школи, за словами Ірини Євчук, батьки не погоджуються, бо це відстань — до 15 кілометрів, а "взимку ще й може бути ожеледиця". Тож наперед хочуть подбати, щоб школа у Петрилові була.
Олег Кирста говорить: "Маємо два комунальні будинки, які ми можемо безоплатно надати під соціальне житло. Ми би хотіли, щоб це були багатодітні сім'ї, де є три й більше дітей, які б могли навчатися в нашій школі".
Також, за словами старости, в селі є близько десяти будинків, мешканці яких виїхали за кордон і готові за помірну ціну їх продати або здати в оренду. Один із господарів погоджується на оплату комунальних послуг та 500 гривень орендної плати за місяць. Є будинки, в яких можна жити і виплачувати вартість частинами.
Олег Кирста аргументує, чому варто жити у Петрилові: "Село розміщене на лівому березі Дністра й потопає в зелені. Сюди приїздять відпочивати і з Франківської, і з Тернопільської областей. З часом хочемо зелений туризм розвивати. У нас ще люди приїздять самі по собі, а місцеві жителі ще не здають житло, щоб люди могли затриматися, харчуватися – над цим працюємо".
Петрилів – село з історією: у червні відсвяткувало 565 років з часу першої літописної згадки. Тут народився і виріс Микола Твердохліб — полковник "Грім", збереглася криївка УПА.
За словами Ірини Євчук, можна розробити спеціальні туристичні маршрути: "Житло полковника Грома – це перший об’єкт, куди би ми спрямували туристів. Можна також невеликий музей створити: на базі школи або народного дому. Ще у нас є дерев’яна церква Косми і Дем’яна ХІХ століття".
Колись тут був колгосп імені Шевченка і підсобні промисли: млин, цегельня, кахельний цех.
"Найбільша проблема — з роботою, — каже Олег Кирста. — Тепер є фірма, яка орендує землю, але там обмежена кількість механізаторів, штат укомплектований; є підприємці, які займаються птахівництвом, але там теж обмежена кількість людей, тільки в сезон беруть на ремонтні роботи".
Можна їздити на роботу до Івано-Франківська. Це — 45 кілометрів і регулярне автобусне сполучення.
За інформацією старости села, є "6 рейсів туди і назад: із 7-ї ранку і останній о 19:30, тобто людина може відпрацювати і повернутися. Багато працездатних людей так і роблять. Будемо працювати, щоб щось створити", — говорить Олег Кирста.
Наразі хочуть знайти інвестора, щоб залучити додаткові гроші. Наприклад, у селі є порожнє приміщення старого дитсадка, де можна було б зробити відпочинковий комплекс, але нема за що його впорядкувати.
Олег Кирста пояснює: "Шукаємо, кого би залучити, щоб він теж мав доходи з туризму, може би взяв в оренду приміщення. Спочатку треба кошти, щоб все запустити, відновити".
Ірина Євчук говорить, що вони хочуть, щоб до Петрилова прийшли люди, які люблять господарювати, вирощувати садовину: "Жінки можуть займатися бісероплетінням, вишивкою і шити, й торти випікати, своїми руками щось робити – якщо людина хоче, то може знайти роботу".
Наразі, як розповів Олег Кирста, люди вже телефонують і цікавляться житлом у Петрилові, домовилися про оглядини.
"Будуть люди – буде село", — каже чоловік. Він сподівається на молодь, яка б повернулася з-за кордону і "спрактикувала ті ініціативи, які там побачила".
