Олександр працював у кав'ярні та мріяв звільнитись та стати дизайнером. 24 лютого був його останній робочий день.

Коли Росія атакувала ракетами майже кожний регіон України, а лінія фронту розширюватись, Олександр вирішив йти захищати кордони.

"Мене надихали наші військові, УПівці, козаки, які йшли на війну попри все. Тому це не була остання крапля, це було відразу чітке розуміння ще з тих юнацьких часів, що іншого сценарію у моєму житті не може бути".

Олександр вступив до добровольчого батальйону "Карпатська Січ". Під час просування на Харківщині втратив ноги.

"Я відчув, як на мене починає зсуватись земля. Почав задихатися і навіть відчув цей смак — повний рот землі. Мене прямо паніка охопила страшна. Це прямо чудо якесь, що я не ліг головою туди, де прилетіло в ноги".

Як Олександр реабілітовуєтся після поранення та його плани на продовження служби — в інтерв'ю Суспільному.