На минуло тижні відбулись календарні матчі чемпіонату України серед команд Першої та другої ліг.
Друга поразка поспіль від других команд, які представляють Українську Прем'єр лігу, керівництво яких не один рік вкладає у розвиток футболу значні кошти, створюючи усі необхідні умови, які є необхідними для належного функціонування та діяльності футбольного клубу, чого не можна сказати про бодай жодну футбольну команду із східної Галичини у ХХІ - му столітті, яка існувала чи існує на сьогодні - є доволі логічною та закономірною.
Валерій Лобановський свого часу казав «У футболі не має дрібниць». З чим не можна не погодитись із метром футболу, який свого часу випередив свою епоху у футболі.
Саме цей фактор можливо й став вирішальним у матчах других команд Львова та Житомира у матчах із «Пробоєм».
Одне здобутий заліковий пункт у трьох останніх матчах, залишає команду Городенки у четвірці лідерів групи а Другої ліги.
Інша команда, яка цинічно поцупила назву в інших, зазнала своєї 5-ої поразки, у 7-ми зіграних матчах у чемпіонаті.
Цього разу, «сторожі» своєю вогняно-сталевою грою програли у Стрию, місцевій «Скалі 1911».
Вже навіть шуткують, що перемогла команда, яка у своїй назві має більше число.
Мабуть, коли крали назву в інших, до цього недолуге та дуже далеке до футболу керівництво тієї команди навіть не могло додуматись, спромігшись змінити тільки лідеру «W» на «V», що ніяк не асоціюється навіть із вкраденою назвою в інших.
Команда, яка все краде та хворобливо називає себе «молодою», пропустила двічі у другому таймі, протягом 20-ти хвилин, від Назара Грицака, для якого це був перший матч за стрийську команду.
При цьому, під кінець першого тайму, господарі поля не реалізували пенальті. Роман Николишин так його виконав, що м’яч полетів у висоту паралельно об'їзній дорозі на Львів, навіть й не думаючи потрапляти у площину воріт «молодої вогняно-сталевої» команди, середній вік (стартового складу) якої був анаголічний «Скалі 1911», і сягав далеко позначки - 23 роки.
Однозначно можна привітати Степана Олексійовича Матвієва із вдалим дебютом на чолі команди із його рідного краю, тренера, який свого часу, у якості футболіста зіграв більше матчів у головній команді обласного центру східної Галичини, в рамках Вищої ліги, ніж все те шобло, яке поназбирував Аляксандр Бубен по об'явам у свою кумедну команду «сторожів», із вкраденою назвою (із врахування матчів у Вищій лізі та УПЛ).
У Першій лізі також був зіграний черговий тур, який мало приніс втіхи для марцінківського ГО МФК «Прикарпаття», яке матч звітний тур пропускало, зате зіграло матч із командою одних районних змагань, здобувши перемогу 11:0, чим неймовірно радіє.
В той саме час, команда на третьому із низу місці турнірній таблиці, із кожним туром втрачаючи надію на потрапляння до четвірки кращих команд.
У наступні два тури доля цієї сумнівної та кримінальної організації мала би остаточно вирішитись.
Матчі в Ужгороді, із «Металістом» та у Чернівцях, із «Буковиною», стануть вирішальними для команди братів Марцінківих, яку давно потрібно було розігнати, а кошти платників податків міста спрямувати на нагальні потреби ЗСУ.
При цьому варто відзначити, що із команди танцюристом Гуриком був відрахований 24-х річний Микита Тітаєвський, який за два роки у тій громадській організації провів 35-ть матчів, у яких двічі відзначився забитими м’ячами.
Матч у Кам'янець-Подільському, із «Епіцентром», у якому він не грав, а команда зазнала розгромної поразки , став останнім для нього останнім у якості гравця, оскільки, як кажуть десь там нібито «образив» Олексія Городова, що є одним із апологетів мови окупанта, в команді братів Марцінківих, один з яких навіть мовні патрулі за збереження української мови організову, залишаючись глухим до того, що коїться у його із братом ГО МФК.
В той саме час танцюрист Гурик, який не тільки є членом ВО «Свобода», але й депутатом районної ради від тієї дискредитованої політсили, який невідомо, що робить у тій громадській організації, просто вигнав колишнього гравця юнацьких збірних України U-17 та U-19, мабуть вже знайшовши на його місце чергового «грача», який є сином когось там, хто буде щось та винен тому танцюристу Гурика, основне місце роботи якого вчитель фізкультури в одному із ліцеїв обласного центру східної Галичини.
Володимир ОМОМ
