Україна неодмінно переможе в цій війні і вийде на кордони 1991 року. Втім, це недостатня умова настання миру, адже Росія в своєму сучасному стані та розмірах неодмінно намагатиметься розширювати поле своїх хижацьких інтересів за рахунок сусідніх держав.
Про це йшлось 4 жовтня у Івано-Франківську під час презентації Маніфесту сталого миру “Світ після нашої перемоги”, розробленого українськими інтелектуалами та представниками громадянського суспільства. Захід провела Громадянська мережа ОПОРА в рамках проєкту «Маніфест сталого миру – стратегічний підхід» за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження».
“Росія не може бути суб’єктом в поствоєнному світі. Росія має бути об’єктом, бо історія довела, що росіяни не зможуть побудувати нормальну країну. Вони не в змозі зосередитись на добробуті своїх громадян. Для них важливо, аби “ми всє побіділі”. Оце їхнє месіянство, нав’язування себе, “любов по-рускі” розпочинали вже не одну війну, навіть у 20-ому сторіччі”, – зазначає медіа-експерт та політичний консультант Олексій Ковжун.
Маніфест складається з двох частин. Перша – присвячена відповідальності за війну, друга – гарантіям сталого миру.
Відповідальність за війну передбачає:
- покарання за злочини
- відшкодування збитків;
- втрата статусу РФ у міжнародній політиці;
- відновлення довоєнного юридичного стану.
“Коли говоримо про відповідальність за війну, ми розуміємо, що всім нам і міжнародному товариству передовсім, потрібно зрозуміти, що Росія, як нападник, понесе справедливе покарання за злочини, які були вчинені”, – каже керівниця офісу Міжнародного фонду «Відродження» у Львові Оксана Дащаківська.
Йдеться про три категорії злочинів Росії на території України. Перша категорія – це злочин агресії, тому що росіяни безпідставно втрутилися на територію України. За них має понести відповідальність керівництво РФ.
“Однак ми розуміємо, що вищі посадові особи РФ захищені імунітетом. Для того, щоб подолати цей найвищий імунітет, ми вимушені шукати механізмів міжнародної юстиції, міжнародного правосуддя, яких насправді не існувало дотепер”, – пояснює Оксана Дащаківська.
Друга категорія – це воєнні злочини, третя – злочини проти людяності, геноцид та заклики до нього.
“Покараними за ці злочини мають бути ті, хто воюють на нашій території. Від звичайного солдата до генерала. Йдеться передусім про те, що військові Російської Федерації здійснюють неправомірне насильство щодо цивільних, щодо військових, йдеться, в тому числі, про сексуальні злочини”, – зазначає Оксана Дащаківська.
За словами політолога Костянтина Батозського, найбільш очевидний спосіб притягнути Росію до відповідальності – це забезпечити Україні відшкодування збитків за рахунок заморожених активів російського Центробанку та коштів приватних компаній та осіб путінського режиму.
Також додатковим механізмом тиску на Росію є обмеження пониження статусу Росії в міжнародних організаціях (ООН, ОБСЄ, G20, СОТ, МФВ, світовий банк, ФАТФ, МАГАТЕ).
А по завершенні війни у Конституції РФ має бути зафіксовано, що Росія визнає територіальну цілісність інших країн і ніколи у майбутньому не вестиме захватницькі війни.
“Також необхідно визнати юридично-нікчемними всі документи, які стосувалися примусової роздачі паспортів на окупованих територіях, примусового надання громадянства і, звісно, примусового усиновлення дітей. Всі російські громадяни, які ідентифікують себе з Росією, вважають себе прихильниками “руського міру”, мають покинути територію України. І, нарешті – це звільнення всіх наших військовополонених, політичних в’язнів, яких ще досі багато знаходиться в Росії”, – розтлумачує Костянтин Батозський.
Крім того, як зазначив співзасновник, член Політради Української Галицької партії Богдан Панкевич, Конституцію Росії слід привести до міжнародних стандартів, деколонізувати історію та інформаційну політику, провести в країні люстрацію та роззброїти її.
“Росія мусить зникнути, як імперія зла, і стати нормальною країною”, – наголошує Маніфесту Богдан Панкевич.
Основою сталого миру має стати членство України в ЄС і НАТО.
“Для нас дуже важливо, щоб ми подолали в західному світі вплив Росії. І для цього треба постійно говорити просту банальну тезу, яку знають навіть сьогоднішні школярки і школярі – нічого про Україну без України”, – наголошує Оксана Дащаківська.
