Навіть по завершенню першої частини чемпіонату України серед команд Першої Ліги сезону 2020/2021, не перестає дивувати громадська організація МФК «Прикарпаття», що уособлює професіональний футбольний клуб Першої української ліги з Івано-Франківська.
Фактично весь грудень вже минулого року, коли всі футбольні команди України та їх гравці, по завершенню першої частини своїх чемпіонатів, пішли у відпуску, місцеве «Прикарпаття» продовжувало проводити щоденні тренування.
Дивне та кумедне рішення тренерського складу команди, яка телепається серед аутсайдерів Першої ліги, в той саме час, коли так званий президент футбольного клубу Василь Ольшанецький знаходився у відпусці. Невже, у складному для всього футболу 2020 році, він так змучився, що поквапився на відпочинок, а футболісти його команди продовжували топтали багнюку на футбольному полі, що позаду МЦС «Рух»?
Крім цього, в цей період, в команді відбулась вікопомна подія. У ній з'явився новий тренер-селекціонер. Ним став Марцінків Ярослав Романович – найближчий родич міського голови Івано-Франківська, що приїхав до міста Східної Галичини із Чернігівщини.
Оскільки про нового селекціонера у команді, до сьогодні, ні слова, Незалежні медіа Прикарпаття, вирішити прояснити ситуацію та з'ясували наступне.
Новий тренер-селекціонер команди ГО МФК «Прикарпааття» - Ярослав Романович, більшість свого життя проживав у селищі міського типу Варва, що на Чернігівщині, на батьківщині міського голови Івано-Франківська.
З 2009 року займався підприємницькою діяльністю, у статусі фізичної особи-підприємця. Діяльність жодним чином не була пов’язана із футболом. Згідно доступних публічних даних, надавав послуги із консультування щодо питань комерційної діяльності та управління. Але, мабуть той бізнес йому не приносив добрих заробітків, і у 2011 році він припинив займатись цим.
Також вдалось з'ясувати, що новий селекціонер громадської організації з Івано-Франківська, навіть має невеликий досвід виступів серед професіональних команд Чернігівщини. Таких матчів на його рахунку, аж 8 (2 у складі чернігівської «Десни» та 6 у «Факелі» Варва, команд учасниць Другої ліги, що припали на 90 роки).
В останній час новий тренер-селекціонер працював головою місцевої федерації футболу Варвинського ОТГ, до складу якої входить сім навколишніх сіл. Про якісь значні успіхи,звитяги чи значні успіхи пана Марцінківа на цій посаді - невідомо нікому.
Мабуть ця таємничість стала тим критерієм та мірилом для міського голови Івано-Франківська, що він призначив свого брата, тренером селекціонером у футбольну команду, яка фінансується за рахунок територіальної громади міста?
Подібне навряд можна зустріти, в інших містах, де є футбольні команди, коли міський очільник, зловживаючи своїми повноваження, займається працевлаштування родичів у футбольні команди.
Невже в Івано-Франківську та області не має кваліфікованих людей, які все своє життя у футболі, приносили йому славу та звитяги, а наразі стали не спроможні займатись відповідною роботу у тренерському штабі футбольної команди Івано-Франківська?
Постають й інші питання. Приміром для чого, з якою метою та кінцевою ціллю, необхідно звозити різних гастарбайтерів біля футболу в Івано-Франківськ, як Ярослав Марцінків, а також, як Денис Черняєв та Руслан Мостовий, які приїхали ще влітку минулого року?
Яка доцільність та будь-яка користь громаді міста від цих нових футбольних гастарбайтерів в Івано-Франківську?
Свого часу аналогічне вже було. І як відомо наслідок - нічого доброго не дало, в наступному призвівши до сумних результатів.
В контексті даної обставини, неможливо не відзначити, що у попередні роки, починаючи з 2017 року, було витрачено понад чверть мільйона гривень (!), виключно за рахунок коштів територіальної громади міста, на навчання та отримання відповідних тренерських ліцензій для В. Ковалюка, З. Василіва, І. Гогіля та О. Рипана, що на той час працювали у тренерському штабі ГО МФК «Тепловик»/«Прикарпаття»?
Де будь-яка віддача та результат, від вкладених коштів територіальної громади, які були витраченні на їх навчання та проходження ними відповідного тренерського ліцензування?
Дивним також є така кількість тренерів у команді, фахівців які не можуть похвалитись будь-якими звитягами та здобутками у футболі.
Приміром, що тривалий час робив у команді тренер селекціонер Ігор Гогіль, один із унікальніших футболістів Івано-Франківська, який свого часу зумів, за чотири роки вилетіти із трьох футбольних ліг України (Вищої у сезоні 1999/2000, Другої у сезоні 2000/2001р та Першої в сезоні 20о2/2003, граючи в командах «Прикарпаття» та «Прикарпаття-2»).
Ось за які «великі» тренерські заслуги чи здобутки у СДЮСШОР «Прикарпаття», досягаючи одних із найгірших результатів у ДЮФЛ України серед команд Вищої ліги, з усіх команд учасниць даної футбольної школи, він був призначений на посаду тренера селекціонера в ГО МФК «Прикарпаття» - міським головою Марцінківим, депутатом обласної ради І. Дебенко та депутатом міської ради А. Строїчем?
При цьому згаданий футбольний фахівець, що наразі вже перебрався у крісло адміністратора команди, так і не ставши біля керма цієї ж команди, про що мрія тривалий час, не цурався отримувати подвійну заробітну плату одночасно як в ГО МФК «Прикарпаття», так і СДЮСШОР «Прикарпаття»? Питання лише одне. А де результати його діяльності на двох «унітазах» одночасно?
Ось так і проіснувала останній місяць 2020 року команда, яка за словами міського голови є унікальною, із своєю філософію на теренах футбольної мапи України, а насправді, продовжуючи ставати справжнім посміховиськом у футбольному середовищі міста та області, звозячи все нових і нових футбольних гастарбайтерів у її лави.
Володимир Омом.